Війна. Подорожі. Данія.

Війна порозкидала близьких і рідних нам людей... Когось ближче, а когось дуже далеко. Ось і моя старша доня з онучкою опинилася в далекій Данії і більше року проживає там. В квітні відбулася моя подорож в невідому мені країну до своїх рідних дівчаток, яких не бачила понад рік!

Хочу залишити приємні спогади в своєму блозі.

Шлях мій починався з Києва, перед потягом мала трохи вільного часу і залишивши валізу в камері схову, побігла в ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна, де саме розпочалося цвітіння магнолій.

На перший погляд в Києві звичайне життя, але війна триває і нагадує про себе слідами руйнувань, підвищеними заходами безпеки на вокзалі...

  

Потягом з Києва дісталася до Польщі, в Перемишль.

Далі - потяг до Кракова...

та електричка в аеропорт Баліце.

І ось нарешті мій рейс! 1,5 години і я побачу своїх ріднесеньких)

Мені здається я так хотіла якомога швидше зустрітися з донькою та онучкою, що літак приземлився на 15 хвилин раніше! Коли літак сів, від емоцій, які мене охопили, розплакалася. Довелося данці, яка сиділа поруч, ламаною англійською пояснювати, що плачу від радості, бо побачу зараз доньку та онуку)

 Загалом дорога тривала близько 32 годин. Але заради такої зустрічі підеш на все!

Згодом продовжу свої невеличкі замітки про Данію, не впевнена, що це буде швидко - цей пост писала та редагувала майже тиждень... Здається, що вже нічого не може тебе вибити з колії...але ні...Майже щодня нові жахливі новини...