Шкарпетки з "родзинкою"

Цей пост не тільки про шкарпетки, а про відновлене натхнення. 

3 роки я майже нічого не робила - не могла на шити, ні в'язати, ні вишивати... Інколи щось починала, інколи збиралася щось починати, навіть намагалася приймати участь в сумісних проектах, але просто ставало більше "довгобудів"... Ці шкарпетки  - один з таких давніх недов'язів. В своїх нотатках знайшла запис, що почала їх в'язати восени 22 року (!!!) . Закінчила одну шкарпетку, почала другу і відклала все це...

З початком весни вирішила трохи навести в лад в своїх речах і потроху закінчувати, те що давно почала. За три роки опис по якому в'язала шкарпетки з безкоштовного став платним, довелося закінчувати взявши за зразок вже готовий екземпляр.  Каменем спотикання в цьому описі для мене став мисок, який зшивається в кінці швом "петля в петлю", чомусь цей шов мені складно дається. І коли закінчувала першу шкарпетку в 22 році, зшила "як вийшло"... Виглядало все це м'яко кажучи не дуже, а розпускати і переробляти  - треба мати міцні нерви і 100% зір) Хто в'яже, той знає що шкарпеткова пряжа доволі тонка і ловити петельки після спиць 2,25  - це ще той квест. Тому вирішила, що залишу цю пару собі і хай буде як є.

Коли зшивала мисок на другій шкарпетці, вирішила перемогти цей довбаний шов "петля в петлю". І в мене вийшло! Але шкарпетки стали неоднаковими)  І я недолік зробила родзинкою - пройшлася по шву стовпчиками без накиду контрастною ниткою. Де в мене шкарпетка з "браком" я тепер і сама не знаю)

 Завжди можна знайти вихід з будь-якої ситуації, і будь-який недолік зробити родзинкою, головне вірити в себе і не опускати руки.

А моє натхнення поки вирує, навіть вирішила спробувати дещо нове для себе. Це найперший показник, що моя "кукуха" на місці) незважаючи ні на що...