Коврик Edith

Свого часу я доволі добре поповнила свої запаси пряжі, тканин та інших матеріалів для рукоділля. Хотілося спробувати і охопити все) Та й було жваве і насичене життя в блогерській тусовці рукодільниць - обмінювались подарунками, були ПІФи та цукерки...

Зараз я навіть трохи радію, що забила свою "нірку" запасами - враховуючи зростання цін  та ще багато причин. Мені точно буде чим займатися на пенсії))) Але після того як відновилося моє творче натхнення, потроху повертаюся до свого марафону з ліквідації запасів. 

Довго не могла придумати куди використати пряжу невідомого складу, невідомого виробника, але дуже привабливого кольору. Аж ось натрапила на опис килимка Едіт. До основної пряжі додала ще нитку зі светра, який розпустила. Так-так, ще досі за звичкою, яка залишилася з 90-х, інколи розпускаю фабричні речі, якщо бачу що полотно зв'язане з цільної нитки. 

Килимок в'язала на вихідних, на дачі, тому цей проект швидкий - на декілька вечорів)

Тепер маю на дачі новий килимок під ноги, а моя корзина зменшилася на 800 гр пряжі)

 

Кофтинка "з історією"

Колись я дуже багато плела гачком та спицями, особливо дітям. Однією з найулюблених кофтинок у Каті була рожева, з квіткових мотивів гачком. Тоді ще не було цифрових фотографій, знімки робилися на плівку, і нажаль немає якісних кадрів, де було б видно чудово всі деталі. По "Ravelry" тоді теж ще не було відомо, тому технічних деталей теж не збереглося - яку пряжу і в якій кількості використала теж невідомо) Єдине, що знаю точно - в'язала за описом з журналу "Сабрина" №4 2001.

Нажаль кофтинка не збереглася - я її розпустила... Тоді часто перевязувала речі.

 

На старих відеозаписах Соломія побачила Катю в цій кофтинці, і сказала що теж таку хоче мати. Минулим літом я купила пряжу, восени почала в'язати, але в'язання стало на паузу. Навесні, коли запланувала поїздку до Данії, на день народження Соломії, відновила роботу, але все одно трохи не встигла закінчити до від'їзду. 

Добре що дорога до Даніїї довга, і робила обв'язку, ховала всі кінчики, та навіть пришивала гудзики вже в автобусі) так і дорога промайнула швидше) Доречі - гудзики збереглися ті самі, з Катіної кофтинки!

Іменинниця була задоволена! І бабуся теж - було дуже приємно і навіть щемливо в'язати цю річ, наче повернулася на 25 років назад.