Рік в фотографіях. 2024.

Хоча і з'являюся тут нечасто, проте поки хочеться зберегти для себе цей блог.

Підведу підсумки року, який минув.

Січень.

Рік почався не дуже вдало для мене - потрапила в ДТП. Інший водій, рухаючись другорядною вулицею, не надав мені перевагу в русі. Всі живі-здорові, машину відремонтувала, довелося пережити тяганину з страховою винуватця. Здобула ще один хоч і гіркий досвід. 

Лютий.

В лютому мені виповнилось 50 років. Колись в своїй уяві малювала це свято дуже гарним, а можливо навіть трохи помпезним. Війна внесла свої корективи не тільки у святкування, а в усе наше життя. Була тиха сімейна вечеря в колі найрідніших людей і найближчих друзів. З того дня майже немає фотографій - я просто насолоджувалася своїми рідними і коханими людьми.

Березень.

Початок весни - початок активних садово-городніх робіт) Скільки всього я вже навчилася робити сама... Ентузіазм вже не той, що був раніше - просто підтримую дачну ділянку в належному стані. Але для тимчасово одинокої жінки стільки роботи...

Кінець квітня і початок травня - три тижні щастя, коли всі мої найдорожчі люди були поруч...

Червень.

Несподівана операція чоловіку.

Липень.

У чоловіка післяопераційна відпустка, сніданки на дачі, готувати дві чашки кави зранку - це неймовірне щастя...

Серпень.

Соломійка стала першокласницею в данській школі! А точніше пішла в 0 клас) Дуже цікаво було побачити  "свято першого вересня" у Данії - без зайвого пафосу, без лінійки, без квітів; проста, невимушена атмосфера родинного затишку.

Вересень.

Наступні дві фотографії зроблені в різних містах, з різницею в часі менше доби.

1 вересня, 10.05, Краматорськ, школа...

2 вересня, 05.54, Київ, ранок після чергової ночі ракетної атаки...

Жовтень.

Мирончику виповнився один рік! Неймовірно щаслива, що мали змогу бути в цей день поруч з дітьми і онуками.

Листопад.

Від початку повномасштабного вторгнення десь загубила своє натхнення - не можу ні шити, ні в'язати,  ні вишивати. Усі мої "скарби" припадають пилом... Повернулася до хліба, поки печу нечасто, але і цьому дуже тішуся)

Грудень.

Передріздвяний Київ. Я і Катя. Обоє чекаємо коханих з війни... 

Рік в фотографіях. 2023.

Колись в далекому 2009 (!) році, створювала цей блог для спілкування з іншими рукодільницями, майстринями-однодумцями. Потихеньку блог став скорше щоденником мого життя, де фіксувалися приємні та не дуже події. 

Останні декілька років майже не пишу тут, були думки видалити все, але перечитавши старі публікації, поринувши у спогади, вирішила цього не робити...  

Інколи повертаюся сюди, намагаючись вдихнути нове життя, проте події останніх майже двох років вносять свої корективи в моє життя, почуття та емоції.

Але все ж блог живий і хочеться зафіксувати якісь моменти в пам'яті.

Колись був такий "міжблогерський" проект "Фото місяця" (здається і зараз він є). Передивилася свою фотогалерею за рік і відібрала по одному знімку, який найкраще відображує настрій або важливу подію кожного місяця в  2023 році. 

 Січень. 

Найцінніше що було в році, що минув - це зустрічі з рідними. Інколи вони приїздили додому, частіше я курсую між ними усіма. А от зібратися всім разом  - поки немає можливості...

Лютий. Рік повномасштабного вторгнення, рік нелюдської агресії, рік втрат, неймовірного болю та горя...

Березень.

Колись я дуже мріяла часто мандрувати. Недарма кажуть - будьте обережні у своїх бажаннях. Скільки я провела часу на вокзалах, аеропортах, потягах , готелях, орендованих  квартирах - важко злічити. Інколи я втрачала лік часу, в мене плуталися дні тижня  -  була тільки дорога-дорога-дорога...

 

Квітень. 

Знову мандри, цього разу далекі, вперше одна за кордоном, з пересадками - було страшно. Проте довгоочікувана зустріч з моїми рідними, які зараз в далекій Данії варта будь яких випробувань)

Травень.

Незважаючи ні на що життя триває. Намагаюсь інколи відволікатися, найчастіше це концерти, вистави, кіно, виставки... Концерт "Козак Систем" вразив настільки, що вперше за свої майже 50 років чекала артиста за кулісами для фото) 

Червень.

Ми дізналися, що в нашій сім'ї буде хлопчик) 

Липень.

Знову дорога в Данію і 10 неймовірно щасливих і насичених днів з моїми дівчатками.

Серпень.

Життя таки заставило мене сісти за кермо. 

Вересень.

"Асвабажденіє" прилетіло в наші відносно тихі до цього Черкаси... Дякувати Богу, обійшлося без жертв.

Жовтень.

26.10 в нас народився онук - найкращий хлопчик на землі Мирон!

Листопад.

Знову дорога, цього разу на південь нашої країни  - в багатостраждальний Миколаїв. Як боляче бачити такі "пам'ятки", які залишає по собі "руський мір"....

Грудень.

Без зайвих слів - які часи, така й ялинка...