Коврик Edith

Свого часу я доволі добре поповнила свої запаси пряжі, тканин та інших матеріалів для рукоділля. Хотілося спробувати і охопити все) Та й було жваве і насичене життя в блогерській тусовці рукодільниць - обмінювались подарунками, були ПІФи та цукерки...

Зараз я навіть трохи радію, що забила свою "нірку" запасами - враховуючи зростання цін  та ще багато причин. Мені точно буде чим займатися на пенсії))) Але після того як відновилося моє творче натхнення, потроху повертаюся до свого марафону з ліквідації запасів. 

Довго не могла придумати куди використати пряжу невідомого складу, невідомого виробника, але дуже привабливого кольору. Аж ось натрапила на опис килимка Едіт. До основної пряжі додала ще нитку зі светра, який розпустила. Так-так, ще досі за звичкою, яка залишилася з 90-х, інколи розпускаю фабричні речі, якщо бачу що полотно зв'язане з цільної нитки. 

Килимок в'язала на вихідних, на дачі, тому цей проект швидкий - на декілька вечорів)

Тепер маю на дачі новий килимок під ноги, а моя корзина зменшилася на 800 гр пряжі)

 

Шкарпетки з "родзинкою"

Цей пост не тільки про шкарпетки, а про відновлене натхнення. 

3 роки я майже нічого не робила - не могла на шити, ні в'язати, ні вишивати... Інколи щось починала, інколи збиралася щось починати, навіть намагалася приймати участь в сумісних проектах, але просто ставало більше "довгобудів"... Ці шкарпетки  - один з таких давніх недов'язів. В своїх нотатках знайшла запис, що почала їх в'язати восени 22 року (!!!) . Закінчила одну шкарпетку, почала другу і відклала все це...

З початком весни вирішила трохи навести в лад в своїх речах і потроху закінчувати, те що давно почала. За три роки опис по якому в'язала шкарпетки з безкоштовного став платним, довелося закінчувати взявши за зразок вже готовий екземпляр.  Каменем спотикання в цьому описі для мене став мисок, який зшивається в кінці швом "петля в петлю", чомусь цей шов мені складно дається. І коли закінчувала першу шкарпетку в 22 році, зшила "як вийшло"... Виглядало все це м'яко кажучи не дуже, а розпускати і переробляти  - треба мати міцні нерви і 100% зір) Хто в'яже, той знає що шкарпеткова пряжа доволі тонка і ловити петельки після спиць 2,25  - це ще той квест. Тому вирішила, що залишу цю пару собі і хай буде як є.

Коли зшивала мисок на другій шкарпетці, вирішила перемогти цей довбаний шов "петля в петлю". І в мене вийшло! Але шкарпетки стали неоднаковими)  І я недолік зробила родзинкою - пройшлася по шву стовпчиками без накиду контрастною ниткою. Де в мене шкарпетка з "браком" я тепер і сама не знаю)

 Завжди можна знайти вихід з будь-якої ситуації, і будь-який недолік зробити родзинкою, головне вірити в себе і не опускати руки.

А моє натхнення поки вирує, навіть вирішила спробувати дещо нове для себе. Це найперший показник, що моя "кукуха" на місці) незважаючи ні на що...