Half of summer

P.S. Хоча за всіма правилами постскриптум має бути в кінці публікації, все ж поставлю його на початку) Пост має назву "Половина літа", а на календарі вже друга половина серпня... Завантажила фотографії, зберегла чернетку та планувала опублікувати допис ще 16 липня 🙈

Половина літа промайнула... Хочеться зберегти його миті в пам'яті, та закарбувати тут, у моєму щоденнику...

Моє літо почалося в Данії - в кінці травня день народження Соломійки, і першого червня я вирушала додому новим для себе маршрутом Хобро-Копенгаген-Будапешт-Київ. 

І хоча було два потяги і літак, але мені так більше подобається, ніж їхати весь час автобусом. Після дороги майже не було втоми, тому зійшовши з потяга в Києві, закинувши валізу до Каті, я ще й пішла на прогулянку вечірнім Києвом - Поштова площа, Фунікулер, парк Володимирська гірка, Контрактова площа і навіть встигла на колесо огляду)

На наступний день відвідала  виставку “Печворк Незламних”, перлиною якого був “Мамай Квілт”. Хочу про цю виставку зробити окрему публікацію.

Ну а далі пішла низка звичайних літніх днів і справ - дачні клопоти, 

квіти для чаю, 

та для букетів...

Зустрічі з рідними вдома, 

 і не вдома...

Потяги Україною...

Мої хвостики, які чекають і сумують без мене, коли я мандрую)

Літні вечері в садку...

очікування врожаю...

І начебто все добре вдень... але ночі бувають пекельними... 

 Але завдяки тим, у кого пекло цілодобово, ми маємо змогу жити і ловити миті радості...

Кофтинка "з історією"

Колись я дуже багато плела гачком та спицями, особливо дітям. Однією з найулюблених кофтинок у Каті була рожева, з квіткових мотивів гачком. Тоді ще не було цифрових фотографій, знімки робилися на плівку, і нажаль немає якісних кадрів, де було б видно чудово всі деталі. По "Ravelry" тоді теж ще не було відомо, тому технічних деталей теж не збереглося - яку пряжу і в якій кількості використала теж невідомо) Єдине, що знаю точно - в'язала за описом з журналу "Сабрина" №4 2001.

Нажаль кофтинка не збереглася - я її розпустила... Тоді часто перевязувала речі.

 

На старих відеозаписах Соломія побачила Катю в цій кофтинці, і сказала що теж таку хоче мати. Минулим літом я купила пряжу, восени почала в'язати, але в'язання стало на паузу. Навесні, коли запланувала поїздку до Данії, на день народження Соломії, відновила роботу, але все одно трохи не встигла закінчити до від'їзду. 

Добре що дорога до Даніїї довга, і робила обв'язку, ховала всі кінчики, та навіть пришивала гудзики вже в автобусі) так і дорога промайнула швидше) Доречі - гудзики збереглися ті самі, з Катіної кофтинки!

Іменинниця була задоволена! І бабуся теж - було дуже приємно і навіть щемливо в'язати цю річ, наче повернулася на 25 років назад.

Рік в фотографіях. 2024.

Хоча і з'являюся тут нечасто, проте поки хочеться зберегти для себе цей блог.

Підведу підсумки року, який минув.

Січень.

Рік почався не дуже вдало для мене - потрапила в ДТП. Інший водій, рухаючись другорядною вулицею, не надав мені перевагу в русі. Всі живі-здорові, машину відремонтувала, довелося пережити тяганину з страховою винуватця. Здобула ще один хоч і гіркий досвід. 

Лютий.

В лютому мені виповнилось 50 років. Колись в своїй уяві малювала це свято дуже гарним, а можливо навіть трохи помпезним. Війна внесла свої корективи не тільки у святкування, а в усе наше життя. Була тиха сімейна вечеря в колі найрідніших людей і найближчих друзів. З того дня майже немає фотографій - я просто насолоджувалася своїми рідними і коханими людьми.

Березень.

Початок весни - початок активних садово-городніх робіт) Скільки всього я вже навчилася робити сама... Ентузіазм вже не той, що був раніше - просто підтримую дачну ділянку в належному стані. Але для тимчасово одинокої жінки стільки роботи...

Кінець квітня і початок травня - три тижні щастя, коли всі мої найдорожчі люди були поруч...

Червень.

Несподівана операція чоловіку.

Липень.

У чоловіка післяопераційна відпустка, сніданки на дачі, готувати дві чашки кави зранку - це неймовірне щастя...

Серпень.

Соломійка стала першокласницею в данській школі! А точніше пішла в 0 клас) Дуже цікаво було побачити  "свято першого вересня" у Данії - без зайвого пафосу, без лінійки, без квітів; проста, невимушена атмосфера родинного затишку.

Вересень.

Наступні дві фотографії зроблені в різних містах, з різницею в часі менше доби.

1 вересня, 10.05, Краматорськ, школа...

2 вересня, 05.54, Київ, ранок після чергової ночі ракетної атаки...

Жовтень.

Мирончику виповнився один рік! Неймовірно щаслива, що мали змогу бути в цей день поруч з дітьми і онуками.

Листопад.

Від початку повномасштабного вторгнення десь загубила своє натхнення - не можу ні шити, ні в'язати,  ні вишивати. Усі мої "скарби" припадають пилом... Повернулася до хліба, поки печу нечасто, але і цьому дуже тішуся)

Грудень.

Передріздвяний Київ. Я і Катя. Обоє чекаємо коханих з війни... 

Три тижні щастя...

Наприкінці квітня сталася така довгоочікувана і найщасливіша подія за останні два роки - ми нарешті змогли зустрітися та провести час усією родиною разом. З Данії приїхала Марина з дітьми, чоловік приїхав у відпустку, Катя що вихідних  приїздила з Києва. В один день всі злетілися і майже в один день всі розлетілися по різних куточках... 

Охрестили на рідній землі Мирончика)

Писали писанки) Одна навіть майже неушкоджена доїхала в Данію)

Насолоджувалися спілкуванням один з одним настільки , що забували про про все на світі, і навіть фотографуватися... І коли ми залишилися вже з Мариною і дітьми, то зрозуміли, що за весь цей час не зробили жодної спільної фотографії...

Три тижні пролетіли, як один день... Залишились лише спогади і мрії про нові зустрічі...

"На цій землі головне набутися разом"

                                          Ліна Костенко