Рік в фотографіях. 2023.

Колись в далекому 2009 (!) році, створювала цей блог для спілкування з іншими рукодільницями, майстринями-однодумцями. Потихеньку блог став скорше щоденником мого життя, де фіксувалися приємні та не дуже події. 

Останні декілька років майже не пишу тут, були думки видалити все, але перечитавши старі публікації, поринувши у спогади, вирішила цього не робити...  

Інколи повертаюся сюди, намагаючись вдихнути нове життя, проте події останніх майже двох років вносять свої корективи в моє життя, почуття та емоції.

Але все ж блог живий і хочеться зафіксувати якісь моменти в пам'яті.

Колись був такий "міжблогерський" проект "Фото місяця" (здається і зараз він є). Передивилася свою фотогалерею за рік і відібрала по одному знімку, який найкраще відображує настрій або важливу подію кожного місяця в  2023 році. 

 Січень. 

Найцінніше що було в році, що минув - це зустрічі з рідними. Інколи вони приїздили додому, частіше я курсую між ними усіма. А от зібратися всім разом  - поки немає можливості...

Лютий. Рік повномасштабного вторгнення, рік нелюдської агресії, рік втрат, неймовірного болю та горя...

Березень.

Колись я дуже мріяла часто мандрувати. Недарма кажуть - будьте обережні у своїх бажаннях. Скільки я провела часу на вокзалах, аеропортах, потягах , готелях, орендованих  квартирах - важко злічити. Інколи я втрачала лік часу, в мене плуталися дні тижня  -  була тільки дорога-дорога-дорога...

 

Квітень. 

Знову мандри, цього разу далекі, вперше одна за кордоном, з пересадками - було страшно. Проте довгоочікувана зустріч з моїми рідними, які зараз в далекій Данії варта будь яких випробувань)

Травень.

Незважаючи ні на що життя триває. Намагаюсь інколи відволікатися, найчастіше це концерти, вистави, кіно, виставки... Концерт "Козак Систем" вразив настільки, що вперше за свої майже 50 років чекала артиста за кулісами для фото) 

Червень.

Ми дізналися, що в нашій сім'ї буде хлопчик) 

Липень.

Знову дорога в Данію і 10 неймовірно щасливих і насичених днів з моїми дівчатками.

Серпень.

Життя таки заставило мене сісти за кермо. 

Вересень.

"Асвабажденіє" прилетіло в наші відносно тихі до цього Черкаси... Дякувати Богу, обійшлося без жертв.

Жовтень.

26.10 в нас народився онук - найкращий хлопчик на землі Мирон!

Листопад.

Знову дорога, цього разу на південь нашої країни  - в багатостраждальний Миколаїв. Як боляче бачити такі "пам'ятки", які залишає по собі "руський мір"....

Грудень.

Без зайвих слів - які часи, така й ялинка...

 

Черкаси. 21.09.2023.

Хочу залишити ці фото тут, на згадку... щоб пам'ятати... і діти, і онуки теж щоб пам'ятали ...і правнуки також...

21 вересня  - міжнародний день миру. Грьобаний сусід привітав Україну черговою масованою ракетною атакою.  Київ, Харків, Херсон і моі рідні Черкаси - міста які постраждали цієї ночі.

575 днів триває масштабна агресія "недокраіни"  проти України. Нерви в усіх нас як сталеві канати, тільки лють і ненавість зростає з кожним днем. 

Інколи заходжу в російські пабліки полоскотати собі нерви - коси дибки стають... "Наши мальчики стоят за нас! За наших детей,за мир во всем мире!" 

Де СУКА стоять ваші мальчікі?!!! В чужій країні?!!! За "мир" знищують українські міста і села?!!! 575 днів закидають ракетами і шахедами?!!! 

Ніколи не думала, що моя ненавість буде такою великою, просто безмежною... 

ЙБНРСНЗДХННХЙ  - українці зрозуміють!

 

Літо 2023 - бувай...

Ось і промайнуло ще одне літо, якого не було...просто не віриться... Але незважаючи на все, що відбувалося і відбувається, все ж деякі приємні моменти хочеться зберегти не лише в пам'яті, а й тут, в моєму щоденнику...

Життя триває - і маленькі українці продовжують народжуватися, нехай і далеко від Батьківщини. От і наша родина чекає на появу маленького хлопчика)

Мої батьки відсвяткували золоте весілля! Як ми чекали на це свято, як мріяли, що зберемось всією родиною за святковим столом. Клята війна все зруйнувала... В той день ми були розкидані по всьому світу... 

Зі мною влітку знов трапилася Данія) 

10 днів поруч з моїми дівчатками, 10 днів майже цілковитого щастя! Майже - бо моє серце навпіл... Частина в Україні, частина в Данії.

Зірочка моя - люблю безмежно!

Шлях додому - через Краків. Його вулиці здаються вже рідними...

Добре це чи погано, але через війну я все ж сіла за кермо автомобиля. Хоча і мала водійське посвідчення ще 2007 року, але завжди поруч був чоловік, тому і не було потреби їздити самій. 

Традиційні вихідні на дачі  - друге літо я не купила жодної нової рослини до свого саду, та й ті що є ростуть самі по собі... Все змінилося - до всіх матеріальних втрат ставлюся з легкістю. Головне  - щоб всі були живі та здорові! І Перемоги Україні!

 

Данія. Aalborg.

Найближчим великим містом біля Хобро є Ольборг.

Ольборг існує приблизно з 1000 року і є одним з найстарших міст Данії. У Середньовіччі Ольборг процвітав завдяки торгівлі та був одним з найбільших і найбагатших міст Данії.

На вулицях старого Ольборга можна побачити безліч красивих старих будинків.

 

Одним з найцікавіших старовинних будівель є Будинок Йенса Банга, побудований в 1624 році багатим торговців в стилі голландського Ренесансу.

Роки побудови на будівлях інколи вражають. 

Але більше вражає наскільки  добре все збережено - просто неможливо повірити, що цим будівлям по 300-400 років!

Хоча я була в цьому місті всього декілька годин, мене зачарував дух Середньовіччя, який скрізь панує, гармонійно вплітаючись в сучасну архітектуру та ритм життя.