вівторок, 8 липня 2025 р.

Кофтинка "з історією"

Колись я дуже багато плела гачком та спицями, особливо дітям. Однією з найулюблених кофтинок у Каті була рожева, з квіткових мотивів гачком. Тоді ще не було цифрових фотографій, знімки робилися на плівку, і нажаль немає якісних кадрів, де було б видно чудово всі деталі. По "Ravelry" тоді теж ще не було відомо, тому технічних деталей теж не збереглося - яку пряжу і в якій кількості використала теж невідомо) Єдине, що знаю точно - в'язала за описом з журналу "Сабрина" №4 2001.
Нажаль кофтинка не збереглася - я її розпустила... Тоді часто перевязувала речі.
 




На старих відеозаписах Соломія побачила Катю в цій кофтинці, і сказала що теж таку хоче мати. Минулим літом я купила пряжу, восени почала в'язати, але в'язання стало на паузу. Навесні, коли запланувала поїздку до Данії, на день народження Соломії, відновила роботу, але все одно трохи не встигла закінчити до від'їзду. 

Добре що дорога до Даніїї довга, і робила обв'язку, ховала всі кінчики, та навіть пришивала гудзики вже в автобусі) так і дорога промайнула швидше) Доречі - гудзики збереглися ті самі, з Катіної кофтинки!
Іменинниця була задоволена! І бабуся теж - було дуже приємно і навіть щемливо в'язати цю річ, наче повернулася на 25 років назад.





вівторок, 22 квітня 2025 р.

Великдень 2025

Великдень 2025 року чомусь мені нагадав 2020 рік - початок карантину і ми з Катею вдвох на дачі. 
І хоча нічого особливого не відбулося в цей день, хочу залишити хоч якусь згадку, тому що як я не намагалася пригадати як пройшли великодні свята 22, 23, 24 року  - не змогла... Якось все стерлося....
Щороку експериментую з рецептами пасок) Люлю пробувати щось нове, тому в мене немає  сталого рецепту, який печу з року в рік. Цього року спробувала спекти без глютену та без лактози. Це ніяк не пов'язано з моїм станом здоров'я - переважила цікавість. Експеримент вдався!    
Коли приїжджаю на дачу - завжди прикрашаю дім сезонними квітами.


Обожнюю квіти - в кадр цього разу попало мало, і фото робила нашвидкуруч... Можливо прогрес колись сягне того, що через фото можна буде почути аромат) Чомусь я в це вірю)))



Прогулювалися лісом - яка краса навкруги.



Відпочинок за містом - найкращий. З роками я це усвідомлюю все більше) 

 

четвер, 3 квітня 2025 р.

Шкарпетки з "родзинкою"

Цей пост не тільки про шкарпетки, а про відновлене натхнення. 
3 роки я майже нічого не робила - не могла на шити, ні в'язати, ні вишивати... Інколи щось починала, інколи збиралася щось починати, навіть намагалася приймати участь в сумісних проектах, але просто ставало більше "довгобудів"... Ці шкарпетки  - один з таких давніх недов'язів. В своїх нотатках знайшла запис, що почала їх в'язати восени 22 року (!!!) . Закінчила одну шкарпетку, почала другу і відклала все це...
З початком весни вирішила трохи навести в лад в своїх речах і потроху закінчувати, те що давно почала. За три роки опис по якому в'язала шкарпетки з безкоштовного став платним, довелося закінчувати взявши за зразок вже готовий екземпляр.  Каменем спотикання в цьому описі для мене став мисок, який зшивається в кінці швом "петля в петлю", чомусь цей шов мені складно дається. І коли закінчувала першу шкарпетку в 22 році, зшила "як вийшло"... Виглядало все це м'яко кажучи не дуже, а розпускати і переробляти  - треба мати міцні нерви і 100% зір) Хто в'яже, той знає що шкарпеткова пряжа доволі тонка і ловити петельки після спиць 2,25  - це ще той квест. Тому вирішила, що залишу цю пару собі і хай буде як є.


Коли зшивала мисок на другій шкарпетці, вирішила перемогти цей довбаний шов "петля в петлю". І в мене вийшло! Але шкарпетки стали неоднаковими)  І я недолік зробила родзинкою - пройшлася по шву стовпчиками без накиду контрастною ниткою. Де в мене шкарпетка з "браком" я тепер і сама не знаю)


 Завжди можна знайти вихід з будь-якої ситуації, і будь-який недолік зробити родзинкою, головне вірити в себе і не опускати руки.

А моє натхнення поки вирує, навіть вирішила спробувати дещо нове для себе. Це найперший показник, що моя "кукуха" на місці) незважаючи ні на що...